Відомі українці - випускники школи

Кочубей Юрій Миколайович

Доцент, кандидат філологічних наук, Надзвичайний і Повноважний Посол України  Ю. М. Кочубей провідний науковий співробітник Інституту сходознавства ім. А.Ю. Кримського. Народився 9 липня 1932 року у м. Полтава. У 1955 закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка, міжнародних відносин, вивчав арабську мову у Т. Г. Кезми. Кандидат філологічних наук. Почесний доктор Дипломатичної академії України при МЗС України (2007).    Досліджує проблеми арабістики, культури кримських татар і караїмів, культурні взаємовідносини України з країнами Близького і Середнього Сходу, історію українського сходознавства.

Забезпечує викладання курсу «Техніка ведення переговорів», здійснює наукове керівництво підготовкою магістерських робіт.

Автор великої кількості статей з історії українського сходознавства (про А. Кримського, А. Ковалівського, О. Пріцака, Т. Кезму, В. Бейліса та ін.) та значної кількості праць з питань геополітики (про Ю. Липу, В. Дубровського), проблем Близького і Середнього Сходу, Кавказу, Центральної Азії.

Учасник 29, 35, 37, 38 конгресів ICANAS, VII Загальнопольської арабістичної конференції (м. Лодзь), Сходознавчих читань А. Кримського, І і ІІ конференцій пам’яті Омеляна Пріцака та ін. Має біля 100 друк. праць.

Член НТШ (Європа), Societé asiatique (Париж). Член Спілки письменників України (1981). Лауреат премії ім. А. Кримського НАНУ (2002), нагороджений почесною відзнакою МЗС України першого ступеня (2007), Почесний доктор Дипломатичної академії України при МЗС України (2007).

 Мах Петро Петрович 

Народився 25 травня 1934 року у селі Корхів Білгорайського повіту Люблінського воєводства, Польща. У квітні 1941 року батько поета загинув від рук польського шовініста. У 1944 році сім'я внаслідок депортації опинилася в голодному Мелітополі Запорізької області, а в 1945 році переїхала на Волинь.Навчався у Підгаєцькій семирічці, у Луцькій середній школі № 1. Закінчив українське відділення філологічного факультету Львівського університету ім. Івана Франка.Працював журналістом, виїзним редактором львівського видавництва «Каменяр» по Волинській та Рівненській областях. Деякий час працював у газеті «Радянська Волинь», але був звільнений за те, що з попом поховав рідну матір.

Петро Мах — член національної спілки письменників України (з 1963). Перший голова створеної у 1980 році Волинсько-Рівненської організації Спілки письменників України. Є автором поетичних, прозових та публіцистичних книг. У них — тонка лірика, волинська природа, незламний дух борця за рідне слово, за волю України. У його творчому доробку також сценарії телефільмів. На тексти віршів створені пісні «Ожини», «Питала мати в далини», «Сповідь сивого клена», «На білих крилах рушників» та інших. Його твори друкувалися за кордоном, зокрема у Польщі та Словаччині, перекладалися на мови європейських країн.

Петро Мах стояв біля витоків багатьох громадських організацій («Конгресу інтелігенції Волині», «Просвіти», «Товариства книголюбів»). Він — почесний професор Волинського державного університету імені Лесі Українки (200.).

У 2012 р. урочисто відкрито меморіальну дошку пам'яті Петра Маха на фасаді Луцької спеціалізованої школи № 1, де він навчався. А в кабінеті української мови розмістили музейну експозицію присвячену літературній спадщині поета.

1 червня 2013 року вступило в силу рішення міської ради Луцька про перейменування вулиці Баумана на вулицю Петра Маха.

Богачук Олександр Теофілович

(18 грудня 1933 року, село Сокіл, Волинь, 18 травня 1994 року, Луцьк — український поет, журналіст)

В антологію української поезії Олександр Богачук увійшов разом з іменами Дмитра Павличка, Бориса Олійника, Миколи Негоди, Леоніда Куліша, Павла Глазового, Ліни Костенко, Миколи Сингаївського.                                                       

Народився в селі Сокіл Рожищенського району на Волині. Дід і батько його були сільськими ковалями. Дід був справжній маестро молота і смичка.

Вдень він працював важким ковальським інструментом, а ввечері брав до рук тонкостанну скрипку. Після війни, закінчивши Луцьку середню школу робітничої молоді, О. Богачук вступив на історико-філологічний факультет до Луцького педагогічного інституту імені Лесі Українки. В інституті бере активну участь у літературному житті, починає публікувати вірші. У 1958 році, у рік закінчення інституту, вийшла його перша поетична збірка «Незабутнє». Цю книжку досить доброзичливо зустріла критика. Через рік виходить друга збірка поета «Вересневий грім», яка, на думку критика Степана Крижанівського, стала подією в українській літературі.

Після закінчення інституту Богачук кілька років працював у районній газеті. Працював також у газеті "HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/Волинь_(газета,_Луцьк)"Радянська ВолиньHYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/Волинь_(газета,_Луцьк)"".За характером своєї роботи часто зустрічався з людьми, пізнавав життя у всіх його вимірах. Вже пізніше, працюючи старшим редактором обласного управління у справах преси,

Олександр Богачук видає третю, невеличку за обсягом, але вагому за змістом поетичну збірку з категоричним імперативом у назві «Ні!».

Згодом одна за одною з'являються на світ книжки: «Зелене руно», «Золота жінка», «Крик попелу», «Стогін землі». Гонорар за останню Олександр Богачук і художник Леонід Хведчук, який ілюстрував книжку, перерахували у Фонд миру. У 1984 році виходить пісенний збірник — «Світи мені, Дніпре». В цьому ж році автор видає збірку поезій «Горно».

У грудні 1985 року Олександр Богачук переїздить на роботу до Рівного, де очолює новостворену Рівненську обласну організацію Спілки письменників УРСР. У 1988 році виходить остання збірка поета «Цвіт роси». 18 травня 1994 року Олександр Теофілович помер у Луцьку, залишивши нам велику поетичну спадщину. Похований на місцевому кладовищі у Луцьку.

 Тиможинський Віктор Анатолійович 

(нар. 23 вересня 1957) — український композитор, заслужений діяч мистецтв України (2005). Народився в Луцьку.

Закінчив у 1974 Луцьку школу №1. Закінчив теоретичний та фортепіанний відділи Луцького музичного училища (1978), композиторський факультет Львівської консерваторії (1983, кл. ст. викл. В.Флиса). З 1983 — викладач Луцького музичного училища, з 1989 — голова предметно-циклової комісії теорії музики. ЧленНаціональної спілки композиторів України (1991), голова Волинського осередку НСКУ (з 1995), член правління НСКУ (з 1999). Лауреат обласної мистецької премії ім. І.Стравінського (1996).

Творчий доробок композитора складають понад сто творів різних жанрів форм. Музикознавці вважають творчість Тиможинського наслідком «вдумливого, насамперед, морально-етичного аналізу дійсності», а також її переживанням. Кредом митця на думку його колег з НСКУ є «експресія всепроникаючого мелодизму» та «інтелектуальний ліризм».

У творчому доробку композиора:

• Симфонія (1983),

• Вокально-симфонічні твори

• кантата «Ой у Луцьку славнім» для баритона, мішаного хору і фортепіано, текст народний (1984),

• «Два замовляння раби Божої Марії» для сопрано і 18 струнних,

• вокально-симфонічна поема «Матері-Україні» для басу, мішаного хору і симфонічного оркестру, вірші П.Тичини (2000)

• Концертіно для фортепіано і струнного оркестру (1999),

• велика кількість хорів a cappella,

• камерно-інструментальні твори

• музика до казок і драматичних спектаклів

Олег Володимирович Покальчук 

( 19 вересня 1955, Луцьк, Українська РСР) — український письменник, соціальний психолог. Член Національної спілки письменників України. Молодший брат письменника і перекладача Юрія Покальчука.

Закінчив біологічний і психологічний факультети Київського державного університету ім. Тараса Шевченка.

Навчався в Московському літературному інституті ім. О. М. Горького, проходив стажування в Київському Інституті літератури імені Тараса Шевченка. Працював викладачем зарубіжної літератури в Луцькому педагогічному інституті.

До вересня 2006 року працював головним спеціалістом прес-служби Кабінету Міністрів України.

Перекладав вірші з польської, іспанської, англійської, литовської мов.

Юрій Володимирович Покальчу́к 

( 24січня 1941, Кременець, Тернопільська область, УРСР — † 10 вересня 2008,Київ) — український письменник, перекладач, науковець, кандидат філологічних наук, голова міжнародного відділу Спілки письменників України. Старший брат письменника та психолога Олега Покальчука.

Був членом літературного гурту «Пси святого Юра». Організатор і керівник музичного гурту «Вогні великого міста», який виконує пісні на його тексти.

Останній виступ. Фестиваль «Київські Лаври» (2008 рік)

Народився 24 січня 1941 року в Кременці (Тернопільська область, Україна) у родині діалектолога, краєзнавця Володимира Покальчука.

Дитинство і юність провів у Луцьку, де закінчив школу 1 школу, Луцький педінститут. Потім навчався в Ленінградському університеті на факультеті східних мов.

Від 1969 — в місті Київ. 1969–1976 молодший науковий співробітник Інституту літератури АН УРСР.

З 1976 р. — член Спілки письменників України.

З 1994 до 1998 рр. — голова іноземного відділення Спілки письменників України.

1997–2000 рр. — президент Асоціації українських письменників.

2000–2002 рр. — член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення.

1992–2000 — ст. н. с. відділу зарубіжної україніки Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського. 1994–1998 — голова іноземного відділу СПУ. Президент (1997–2000), віце-президент, член Координаційної ради АУП.

З 31 травня 2007 — почесний член Літературного угруповання «СТАН»

Помер 10 вересня 2008 року від раку в Києві. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

У колишньому СРСР був першим перекладачем творів славетного аргентинського письменника-культуролога Хорхе Луїса Борхеса. Перекладав Хемінгуея, Селінджера, Борхеса,  Кортасара, Амаду, Маріо Варгаса Льйосу, Кіплінга, Рембо та багато інших, написав 17 художніх книг. Знав 11  іноземних мов,вільно володів польською, англійською, іспанською, французькою  мовами.

Автор літературно-критичних праць, 5 збірників поезій, 15 збірників повістей та оповідань, роману «І зараз, і завжди…» (1980, 1981,1985), книги «Українці у Великій Британії» (1999), перекладів творів Ж. Амаду, Х. Л. Борхеса, Х. Кортасара, Р. Кіплінга, А. Рембо та ін., публіцистичних статей. Праця «Сучасна латиноамериканська проза» (1978) за радянських часів була єдиною україномовною монографією про латиноамериканську літературу.

Автор сценаріїв і співпостановник телефільмів. Понад 16 років опікувався малолітніми в'язнями, для яких видавав часопис «Горизонт». У серпні 1996 року відвідав місто Бучач як консультант документального фільму «Аґнон» про Ш. Й. Аґнона (1999 року отримав 1-у премію на кінофестивалі в Палермо, Італія).

Юрко Покальчук знав понад десяток іноземних мов. Серед авторів та творів, що вийшли у перекладі Юрка Покальчука.